Зростання агресивності підлітків є однією з найактуальніших проблем сьогодення. Передусім  це пов’язано із соціально кризовою ситуацією, що відбувається у сучасному суспільстві. Вже в ранньому віці може виявлятись агресивна поведінка, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напружені стосунки з однолітками.

Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання. Їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.

Часто такі підлітки знаходяться по відношенню до офіційного керівництва школи в деякій опозиції, що виражається в їх підкресленій незалежності від вчителів. Вони претендують на неформальну, але авторитетнішу владу, спираючись на свою реальну фізичну силу. Ці неформальні лідери володіють великою організуючою силою, можливо тому, що за свій успіх вони можуть використовувати привабливий для всіх підлітків принцип справедливості. Не випадково біля них збираються не дуже розбірливі в цілях і засобах, компанії підлітків.  При цьому у молодих людей розвивається відчуття протесту, часто неусвідомленого, і разом з тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загально соціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше за інші вікові групи страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові не створені.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Таким чином, негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях сприяє  виникненню відчуженості, грубості, неприязні, прагненням робити все на зло, всупереч  тих, що його оточують. Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного уявлення про себе.

Досліджуючи агресивність сучасних дітей, на першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років), близько у  28% переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. На другій стадії (у 12-13 років) найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної і вербальної агресії. На третій стадії (у  14-15 років) на перший план виходить вербальна агресивність, що на 15 % перевищує показники 12-13 років. Агресивність фізична і непряма підвищуються неістотно. Аналіз проведених даних свідчить про те, що з віком росте негативізм. У міру дорослішання у підлітків все сильніше виявляється вербальна агресія.

Чи ви замислювалися коли-небудь над тим, чому наші діти часом бувають агресивними? Причина дитячої агресії ховається саме в нас, батьках.
Ми рідко ховаємо свої емоції. Ми критикуємо їх за найменшу провину, часом навіть кричимо. Іноді саме на дітей виливаємо злість, роздратованість, і навіть іноді доходить до рукоприкладства, а потім самі ж потерпаємо від докорів сумління, розуміючи свою помилку. А як часто дитина чує від нас слова «ні», «неможна»?! Ми ж іноді забороняємо їм щось тільки заради нашого спокою, а не тому, що це небезпечно для дитини чи оточуючих. Авжеж ми маємо свої мотиви та пояснення нашої з вами поведінки (робота, дім, проблеми…), але, поклавши руку на серце, ми винуваті в тому, що наші діти, як то кажуть, «кидаються на оточуючих». Дитини потребує ювелірної роботи. Дитина, як губка, поглинає все навколо, а потім викидає накопичене. Вони вчаться всьому в нас, в дорослих. Найменша наша помилка травмує психіку.

       Батькам слід пам’ятати:

1.Найкращий спосіб уникати агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги любові і ласки, яких він так потребує.

2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.

3.Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.

4.Не можна використовувати фізичних покарань.

5.Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: активності, ініціативності.

6.Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.

7. Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.

8. Давайте підлітку задовольнити потребу у самовираженні і самоствердженні.

9. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.

10. Заохочуйте підлітка до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях.

Є тверда залежність між ставленням дорослого до дитини і ставленням дитини до нього. Тільки ті діти, які пройшли сімейну школу гуманних почуттів, здатні набути надійний імунітет проти жорстокості, агресивності. І коли ми говоримо про становлення дитячої особистості, то своїм корінням її гуманізм сягає сім’ї і зміцнюється тоді, коли навколишнє життя ще не чинить на дитину вирішального впливу. Ось чому батьки, і тільки вони, відповідальні за дитячу жорстокість і агресивність. Серце дитини чутливе і до добра, і до зла. Проте, щоб утвердити добро, треба докласти багато зусиль, зуміти запалити в маленькій душі незгасний вогник краси людського життя. Тож спробуймо створити таке середовище, у якому ми з вами будемо небайдужими до наших дітей, де кожен уболіватиме за долю ближнього.

Підготувала: практичний психолог Рудківської гімназії  Горбачик Наталія