Імідж (від англ. image — образ, вигляд, зображення) — це образ, система зовнішніх характеристик людини, що створюють або підкреслюють неповторну своєрідність особистості та завжди відображають індивідуальність.
Елементи іміджу не обмежуються лише особливостями зовнішності, вони є невід’ємною складовою характеру й індивідуальності людини, формуючи ставлення до неї інших людей. Те, як людину сприйматимуть оточуючі, здебільшого залежить саме від її іміджу.
Ми вважаємо привабливими людей, які...
• Часто й охоче посміхаються.
• Мають гарне чуття гумору.
• Природно поводяться.
• Веселі.
• Часто й охоче говорять компліменти.
• Обізнані на етикеті, дотримуються його.
• Упевнені в собі.
• Уміють посміятися над собою.
• Допомагають оточуючим бути відвертими, вільно обговорювати свої проблеми.
• Усвідомлюють свої обмежені можливості й те, що не мають відповіді на всі запитання.
• Дружелюбні, з ними легко спілкуватися.
Якими є визначальні частини іміджу професіонала?
• Висока самооцінка та впевненість у собі.
• Віра в доброзичливість Усесвіту й віра в добру людину.
• Соціальна й особиста відповідальність («я — причина всього позитивного й негативного в моєму житті»).
• Бажання змінюватися й уміння ризикувати, але не занадто.
Із чого варто починати?
З посмішки! Посміхаючись, ви починаєте подобатися людям. Посмішка «відкриває» нас, робить доброзичливими, відвертими в очах оточуючих, особливо дітей.
Також діти високо цінують учителя, який має почуття гумору.
Як слід одягатися?
Силует одягу пов’язаний із соціальним статусом. Одяг високого статусу є «строгим», «офіційним». (Високостатусним уважається силует, наближений до витягнутого прямокутника з підкресленими кутами, а низькостатусним — наближений до кулі.)
Також важливим є колір одягу. У нашій країні ознакою високого статусу завжди була чорно-біла гама.
В одязі вчителя має відбиватися його статус, адже між учнями й учителем повинна виникати певна дистанція.
Отже, потрібно розумно сполучати вимоги моди зі своїм зовнішнім виглядом і дотримуватися такого правила: бути одягненим занадто модно — ознака поганого смаку, відставати від моди теж неприпустимо, тобто необхідно одягатися модно, але так, щоб це не впадало в очі.
Практичні рекомендації, що починаються із частки «не»
1. Не слід одягатися ультрамодно. Незвичайний фасон одягу відволікатиме увагу учнів, занадто яскраві кольори в одязі вчителя стомлюватимуть та дратуватимуть дітей.
2. Не варто навіть молодому вчителеві з’являтися в школі в шортах
3. Не втрачати відчуття міри: навчитися чітко визначати, ко:і: необхідно надягати класичний костюм, коли — робочий халат святкову сукню, а коли — светр і джинси.
4. Не перетворюватися на «синю панчоху», тобто носити той одяг, іцо припав до душі й до лиця: витриманий, ошатний, помірно модний, елегантний.
5. Не забувати, що одяг завжди повинен бути охайним, чистим, зручним і не заважати працювати із класом.
6. Не носити тривалий час один і той самий одяг, бажано якнайчастіше комбінувати та прикрашати його.
7. Не носити взуття босоніж, а також на занадто високих підборах.
8. Не подавати учням поганого прикладу, наприклад, перебуваючи в приміщенні у верхньому одязі, головному уборі. Це стосується як чоловіків, так і жінок.
Якими повинні бути очі вчителя?
Багато учнів, зустрічаючись уперше із учителем, звертають увагу на... очі. Тому під час уроку не слід використовувати затемнених окулярів; добре, якщо учні бачитимуть очі вчителя.
Голос учителя: який він?
Голос повинен бути милозвучним і різноманітним. Типові помилки учителів-початківців: занадто тихий (тоді учні не чують, перепитують одне одного, шумлять, відволікаються) або занадто гучний голос (такий голос дуже стомлює та дратує, особливо учнів зі слабкою нервовою системою, підвищеною чутливістю).
Що призводить до втрати привабливості вчителя?
1. Поява «любимчиків».
2. Погана професійна пам’ять (якщо після декількох тижнів роботи із класом учитель нездатний назвати імена школярів, плутає їх характеристики), відсутність чітких меж і дистанції у взаєминах з учнями (особливо це проявляється у фамільярному ставленні учнів до вчителя-початківця).
3. Часто педагог утрачає авторитет своїх учнів через те, що не цікавить їх як особистість. На думку психологів, якщо відсутній інтерес до особистості вчителя, отже, нецікавим є предмет, що він викладає.
Саме учні надають вчителеві життєвої енергії. Як би не був професійно підготовлений учитель, але він зобов’язаний постійно вдосконалювати свої особистісні якості, створюючи в такий спосіб власний імідж.
Застерігаємо!
1. Іноді вчителі, намагаючись завоювати довіру дітей, починають загравати з ними.
Результат — нездорова атмосфера в класі, нещирість у взаєминах. Настає час, коли це проривається назовні й призводить до серйозних, свідомих порушень дисципліни.
2. Окрик — це найстрашніше, що можна почути з уст учителя.
Результат — він зупиняє й «убиває».
3. Звертання до батьків. Часто за найменшу провину учня вчитель викликає батьків до школи.
Результат — це спричиняє нові конфлікти.
4. Необ’єктивне оцінювання. Багато порушень дисципліни учні скоюють через необ’єктивне оцінювання. Якщо за аналогічні помилки в контрольній одному учневі поставили «6», а іншому — «8», то зчиняється галас. Учителеві обов’язково слід коментувати виставлені оцінки.
Результат — маніпулювання оцінками завжди є очевидним.
З-поміж багатого арсеналу матеріалів та методів для створення іміджу люди зазвичай обирають усе те, що використовувати найлегше: посміхатися всім і скрізь; демонструвати щирість і увагу; стежити за взуттям і зачіскою. Однак, оточуючі швидко можуть розгледіти ці «хитрощі». Можна зображувати щирість скільки завгодно, але фальш усе одно викриється. На думку психологів, імідж — це завжди єдність внутрішнього й зовнішнього.
Рекомендації: Для поліпшення позитивного психологічного клімату у класному колективі
Вчителям, класному керівнику:
- Вміти передавати особисту зацікавленість, доброзичливість. Щире бажання допомагати учневі у розв’язання його проблем;
- Допомагати дітям відчути свою значущість;
- Дотримуватися принципів: більше уваги і вимогливості до особистості школяра;
- Розуміти внутрішній стан, ситуативний настрій, враховувати це у процесі взаємодії;
- Вміти передавати особисту зацікавленість, доброзичливість. Щире бажання допомагати учневі у розв’язання його проблем;
- Забезпечувати педагогічну підтримку;
- Поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;
- Оцінювати результат навчальної діяльності з особливим акцентом на позитивний результат.
Підготувала: практичний психолог Рудківської гімназії Горбачик Наталія | 
