Вчора гімназія зустрічала героїв – воїнів АТО, наших земляків.
На зустріч прийшли вчителі й учні.
Чекали цієї миті майже рік. Так, уже рік рудківчани Андрій Хомен та Микола Гриб на війні.
І майже увесь цей час гімназисти душею перебували разом з ними : збирали кошти на придбання необхідного спорядження для воїнів.
Долучитись до посилок, які передавали в зону АТО родичі героїв. Кожного дня обговорювали найменшу звістку з Донбасу, з Маріуполя, хоча племінниця одного з наших гостей,  Мар’яна Томашівська скупо розповідала про свого відважного дядька, маминого брата Андрія.
-Він такий неговіркий, чесний Патріот -Українець. Наша гордість.

І ось герої поруч. Їм можна задавати питання. Надивитись в прекрасні вольові обличчя. Доторкнутись до них.

Андрій Хомен. Служив в Армії. Трудився на різних роботах. Шість років в Італії були не медом. Рік тому отримав повістку. Не роздумував жодної секунди. Пішов на війну, правда, тоді вірив,що це не надовго. Про війну розповідав скупо

-Ми все одно вистоїмо, хіба що олігархи змовляться і здадуть. Нас значно менше, ніж ворогів. Але, видно нам допомагає Господь.

На зустріч прийшов у цивільному одязі. Радіють воїни кожній звісточці з рідного дому. Учні  в гімназії вважають ріднею, бо листи, малюнки, привітання, нехитрі гостинці гімназисти  шлють землякам регулярно.

-У нас всі стіни в цих малюнках. Бувало часом дуже тяжко, але почитаю дитячі листи, доторкнусь поглядом до яскравих відкриток, листів, – і додається сила.

На десятки учнівських запитань відповів Микола Гриб. Розважливий, усміхнений, впевнений у тій справі, яку робить уже рік. Служить під Маріуполем. Стоять на посту. Виконують завдання командира. Слава Господу, командир береже своїх солдат, як братів, і синів. Жоден не загинув.

-Завдяки волонтерам, ми нагодовані, маємо усе необхідне. Навіть вареники і кутя нам на Свят- вечір. У нашій частині переважно галичани. Воюємо з ворогом не забуваємо про рідних, які вболівають за нас. Віримо, що Бог допоможе нам відстояти Україну.

Камуфляж М.Грибу пасує. Мужній, спокійний захисник, оборонець Вітчизни – поруч.Квіти. ніжні тюльпани, образки, щирі побажання героям. Гордість за відважних земляків, які прийшли додому з пекла війни – прийшли перепочити, бо ще не завершилось АТО, ще нема спокою на українській землі.

Шановні гості передали гімназистам прапор з автографами своїх товаришів по зброї. Це –найцінніша реліквія для гімназистів . Пахне порохом, як сонце.
Автографи герої поставили дітям прямо в щоденники . Не загубляться вони між оцінками. Як ніколи не забудеться подвиг справжніх героїв, які люблять свою землю, свій народ не на словах.

Марічка Швачка :

 -Молюся за вас кожного вечора, прошу у Матері Божої опіки для вас у вашій чистій справі .

Марта Марциняк :

-Хочу, щоб держава гідно оцінила ваш подвиг. Щоб ви повернулися з війни неушкодженими .Щоб мали дітей та онуків  ,жили в достатку ,їздили відпочивати на найкращі курорти світу .

Пишаюся вами!
Ілона Козак:

-Заздрю вам.Ви справжні !
Переосмислюю своє життя,кожен свій вчинок, дивлячись на вас.

Ви –реальні герої сьогодення.
Запитали учні про переосмислення цінностей .

-Так, у складній воєнній обстановці найбільше цінували чесність ,дружбу ,родину .У нас не траплялося зради.Ми не нападаємо, а захищаємо своє.Для кожного з нас

                                         Україна – понад усе.